Для батьків

Як гарантувати безпеку дітей у зимовий період
Як одягатись на свіжому повітрі
Щоби перебувати на повітрі в зимовий час, діти повинні тепло вдягатись. Кілька тонких шарів одягу допоможуть зберегти сухість і тепло під час ігор під відкритим небом. І, звісно, важливо пам'ятати про теплі чобітки, рукавички й шапку.
• Для малюків є правило: одягати завжди на один шар одягу більше, ніж у таких же умовах одягає дорослий.
• При їзді в автомобілі на немовлятах і дітях мусить бути одяг тонких шарів, а не товсті, громіздкі пухові пальто чи комбінезони.
Як одягатися вдома
Пледи, ковдри, простирадла, подушки та інші постільні предмети треба тримати подалі від немовляти, яке спить, тому що вони несуть ризик задушення та можуть призвести до синдрому раптової дитячої смерті (СРДС). Краще використовувати одяг, призначений для сну, такий як суцільна дитяча піжама або спальний мішок.
Якщо для того щоб зігріти дитину уві сні, необхідна ковдра, вона повинна бути тонкою, заправлятись під матрац ліжечка й сягати тільки грудей малюка так, щоб його обличчя не було накрите.
Переохолодження (гіпотермія)
Переохолодження розвивається в тому випадку, якщо температура в дитини падає нижче норми через вплив низької температури навколишнього середовища. Часто це відбувається тоді, коли дитина грається на відкритому повітрі в дуже холодну погоду, не одягнувшись належним чином, або коли одяг стає мокрим. Треба пам'ятати про те, що в дітей переохолодження розвивається швидше, ніж у дорослих.
Коли настає переохолодження, дитина може тремтіти, стати млявою й незграбною. Її мова стає невиразною, а в більш важких випадках знижується температура тіла.
Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина переохолодилась, відразу ж телефонуйте у швидку допомогу. До того часу доки не прибуде допомога, принесіть її у приміщення, зніміть весь мокрий одяг і загорніть у ковдру або теплі кофти.
Обмороження
Обмороження відбувається тоді, коли замерзають шкіра та інші тканини організму. Цей стан найчастіше проявляється на пальцях рук, ніг, вухах і на носі. Вони можуть збліднути, посіріти й покритись пухирями. У той же час дитина може скаржитися, що її шкіра «горить» або «затекла».
У разі обмороження заберіть дитину в закрите приміщення й помістіть обморожені частини тіла в теплу (не гарячу) воду з температурою 40°С (температура більшості гарячих ванн). До замерзлих вух, губ і носа можна прикласти теплу мочалку.
Обморожені ділянки розтирати не можна!
За кілька хвилин витріть дитину й накрийте одягом чи ковдрами. Дайте їй випити щось тепле.
Якщо оніміння триває більше декількох хвилин, зверніться до лікаря.
Як зберегти здоров'я дитини взимку
Багато педіатрів уважають, що немовля на першому році життя достатньо купати два-три рази на тиждень. Більш часті ванни можуть висушити шкіру, особливо в зимовий період.
Холодна погода не викликає застуду чи грип. Але віруси, які їх викликають, поширюються в зимовий час досить швидко, ураховуючи ослаблений імунітет і контакт дітей при спільному перебуванні в дитячому садку чи школі. Ви можете навчити дитину часто мити руки, чхати або кашляти в хустинку чи ж у вигин ліктя, це допоможе знизити ризик поширення ГРВІ та грипу.
Пам'ятайте, що близько 80 % усіх випадків захворювання на грип припадає на період з листопада по березень.
Зимові види спорту та розваг
Установіть розумні обмеження за часом на ігри на свіжому повітрі, щоб запобігти переохолодженню та обмороженню. Нехай діти періодично повертаються у приміщення, щоб зігрітися.
Катання на ковзанах
Дозволяйте дітям кататись на ковзанах тільки на поверхнях, які спеціально призначені для цього. Порадьте дитині:
• кататись у тому ж напрямку, що й усі інші;
• не бігати по льоду, а кататись передбачуваною траєкторією;
• ніколи не кататись поодинці;
• не жувати жувальну гумку й не їсти цукерки під час катання на ковзанах.
Буде набагато безпечніше, якщо дитина одягне шолом, наколінники й налокітники, особливо під час навчання кататись на ковзанах.
Катання на санчатах
• Суворо забороніть дитині кататись поблизу будь-якого виду транспорту.
• Під час катання на санчатах діти повинні перебувати під наглядом дорослих.
• Маленьким дітям краще кататись окремо від дітей старшого віку.
• Не дозволяйте дітям кататись головою вперед. Це підвищує ризик травмувати голову.
• Під час катання бажано вдягати шолом.
• Найбезпечніше використовувати санчата, якими можна керувати за допомогою керма.
• Санчата повинні бути міцними, не мати гострих країв або уламків, а рульовий механізм повинен бути добре змазаним.
• Схили повинні бути вільними від перешкод (таких як дерева або паркани), покритими снігом, а не кригою, і не бути занадто крутими (менше 30°), а також мати тривалу площину в кінці.
• Уникайте катання в місцях великого скупчення людей.
Катання на лижах і сноуборді
• Навчати кататись на лижах чи сноуборді повинен тільки кваліфікований інструктор, який уміє працювати з дітьми й гарантувати їхню безпеку.
• Ніколи не катайтесь на лижах чи сноуборді поодинці.
• Маленькі діти завжди повинні знаходитись під наглядом дорослих. Ступінь нагляду за дітьми старшого віку залежить від їхньої зрілості й майстерності. Якщо старші діти катаються без дорослих, їх завжди повинен супроводжувати принаймні один приятель.
• Усі лижники та сноубордисти повинні носити шолом. На лижних трасах зазвичай вимагають носити шоломи, але якщо ні, про це повинні подбати батьки.
• Обладнання повинно відповідати віку дитини й підходити їй. Лижники повинні використовувати лижні кріплення, які щорічно регулюються. Сноубордисти повинні носити рукавички із вбудованим захистом зап'ястя. Слід також використовувати сонцезахисні окуляри.
• Схили повинні відповідати здібностям і досвіду лижника або сноубордиста. Уникайте людних схилів.
• Уникайте катання в районах, де є дерева та інші перешкоди.




Формування у дитини позитивного ставлення до навчання
Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо. Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках. Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце. Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла за­довольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі. Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей. Саме тому не­вдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»; «Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає ще важче. Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад.
• Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає вам на кухні.
• Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої вра­ження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.
• Не слід забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.
• Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.
• Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.

Поради батькам



Душа дитини –ніжна та тендітна. Щоб створити стан психологічного комфорту для її розвиту батькам необхідно:
- дозволити дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;
- заохочувати її ініціативу; стимулювати бажання самостійно проявляти творчість;
- надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;
- давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;
- забезпечувати спокій удома, відмовлятися від критики, різких жестів, авторитарних дій, принизливих , недоброзичливих висловлювань;
- відмовитися від надмірної опіки;
- постійно зміцнювати в дитині впевненість у собі , у власних силах;
- не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком;
- не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);
- не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого;
- уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, узгодьте це з усіма членами родини;
- не карайте дитину поспішно, не розібравшись, покарання має бути справедливим. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість. Як говорить народна мудрість: «Дитину карає той, хто її любить, покарання без любові - жорстокість»;
- приділіть дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина в кожен момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтесь приголубити і пожаліти.Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас.